Механізм конкурсних відборів, який урядовці спробували перезапустити в 2015-2016 роках, бажаних результатів не приніс. Нових керівників стратегічних для економіки підприємств можна перелічити на пальцях. Більшість директорських посад закріплені за виконувачами обов’язків. Ці люди, призначені тимчасово, справно виконують волю вищого керівництва й консервують систему. Формально вона оновлюється новими керівниками, але “своїми”. “Чужі” у неї майже не потрапляють.

Про це свідчать результати дослідження, яке провела “Українська антикорупційна асоціація”. Відповіді на інформаційні запити про кількість конкурсних відборів на вакантні посади керівників державних підприємств надіслали 10 міністерств із 18. Інформація не надійшла від МВС, МОЗ, Мінмолодьспорту, Мінекології, Мінрегіонбуду, Мінсоцполітики, Мін’юсту та Мінекономрозвитку.

Найшвидше відповідь надіслали з Міністерства з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб: державними підприємствами наймолодше міністерство не управляє, тому конкурсів на керівні посади не проводили. А проте держсекретареві МінТОТ Сергію Злакоману премію за 2017 виписали. Звісно, не таку велику, як держсекретареві Міноборони генерал-полковнику Олександру Дубляну, відомство якого за останні півтора року, як свідчить відповідь на запит, провело 27 відборів на вакантні посади керівників держпідприємств. Проте ефективність проведення цих конкурсів викликає питання.

Лише два переможці кадрових відборів дочекалися наказів про призначення. Решту конкурсів вистрелили у “молоко”: 12 завершилися без визначення переможця, а 13 претендентів, яких конкурсна комісія рекомендувала на вакантні посади, не призначені. Причини – відмовилися від посади, не пройшли спецперевірку відповідно до вимог Закону “Про запобігання корупції”, конкурсний відбір зупинило рішення суду.

Отже, ефективність роботи конкурсної комісії в МО нижча за 10%. Тринадцять членів комісії – а це посадовці міністерських департаментів, головних управлінь та відділів – упродовж 60 днів, поки триває конкурс, відволікалися від виконання основних обов’язків за посадою, аби розглянути кандидатури та їхні пропозиції і, нарешті, не відібрати кращих.

Трохи краща ситуація з конкурсами в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості: із 18 проведених 2016-2017 року конкурсів 7 закінчилися успішно. Проте усі ці переможці на період проведення відборів виконували обов’язки керівників підприємств. Тобто, були поставлені на посади з метою втримати бюджетні потоки в орбіті чиновників міністерства. До слова, нині аж 63 держпідприємства, які належать до сфери Міненерговугілля, очолюють виконувачі обов’язки керівників. Це той випадок, коли статус тимчасового володіння приносить зацікавленим більші дивіденди, ніж постійне управління.

Це результат того, що комісії, які відбирають претендентів на посади, сформовані винятково з чиновників міністерств. Із людей системних, покликаних ставити на посади лише таких працівників, які не створюватимуть керівництву конкуренції й не перешкоджатимуть працювати на власну кишеню.